Історія
однієї квітки
Казка
Недалеко і неблизько, у звичайному селі, жила дівчинка
маленька. Звали Олею її. Господинька, помічниця, в школі – гарна учениця. Квіти
над усе любила, тому й маму попросила: «Мамо люба, дорогенька! Ти – найкраща в світі ненька. Розкажи, допоможи, квіти
виростить навчи». «Добре, доню, дивись, вчися. Квіти люблять всі турботу. Тож
приймайся за роботу». Доня радісно всміхнулась і взялась до праці. Покопала,
потрудилась, насінинку попросила: «Ти рости усім на радість, а я буду поливати,
буду тебе доглядати». День за днем минає швидко, наче диво, росте квітка.
Піднялася, розпустилась… Та голівка похилилась. «Що з тобою?» - Оля плаче. «Та
оце ж, - рослина каже, - думала, ростим на славу. Та ось кисню щось не стало.
Люди трасу проложили – машини весь кисень з’їли.
То ж прощай, хороша Олю, не розквітну… Жаль до болю».
Зникла квіточка, пропала.
Оля ж усе сумувала.
Треба усім розуміти, чи ж так можна в світі жити? Що тоді
будем робити, коли зникнуть усі квіти?
Склали учні 5 класу.